Ернест Псікарі «Поклик зброї»

Ця книга — сповідь юнака, який обрав зброю там, де його рід усе життя обирав слово. Онук Ернеста Ренана й син філолога Жана Псікарі, вихованець родини, де панував культ Розуму, у двадцять років рве зі спадком і вступає до колоніальної артилерії. Він іде не з відчаю, а з жаги дії, честі й дисципліни, які здавалися йому втраченими серед паризьких розмов про прогрес.

Конго й Мавританія стали для нього «чудовим вигнанням». Саме там, під сахарським наметом, народився роман-маніфест, який влучно описують як книжку «інтегрального мілітаризму». Вустами головного героя, Моріса Венсана, сина вчителя-антимілітариста, який під впливом капітана Тімоте Нанжа знаходить честь, самозречення і служіння Батьківщині, Псікарі промовляє власне навернення: від сумніву до чину, від слова до вчинку, від розніженої цивілізації до суворої, майже чернечої дисципліни зброї.

Книга вийшла в переддень Першої світової війни й мала помітний успіх, ставши голосом покоління, яке прагнуло величі й чину замість пацифістського самозаспокоєння. Французька публіцистика прозвала його «принцом озброєної молоді». Шарль Пеґі вважав Псікарі своїм улюбленим учнем. 1913 року автор прийняв католицизм, шукаючи у вірі те саме, що знайшов у війську: форму, ієрархію, самозречену службу вищому. 22 серпня 1914 року, у тридцять років, він загинув у Бельгії біля Россіньйоля. Смерть перетворила текст на пророцтво, а автора на культову постать: його спадщину відстоювали Анрі Массіс, Поль Бурже, Моріс Баррес.

Відлуння цього культу вийшло за межі Франції. Образ офіцера, який опановує мистецтво війни «не як честолюбець, а як митець» (формула Альфреда де Віньї, яку цитує сам Псікарі), 1933 року повторить німецький письменник Ернст фон Заломон у романі «Кадети». У Франції книжку перевидають і сьогодні: читачі шукають у ній ідеал честі й дисципліни у занепалому світі.

Ця книга цікава передовсім як широка рефлексія юнака на тему, близьку багатьом сьогодні: чи можна лишитися осторонь, коли Батьківщина кличе? Голос французького офіцера-мислителя, який обрав зброю не всупереч культурі, а як шлях до найвищої гідності, звучить як дзеркало досвіду для багатьох, хто проміняв кабінет і бібліотеку на військову форму.

З французької переклала Дар’я-Марія Чайкіна

Очікується взимку 2027

Є в наявності

Додаткова інформація

Вага0,35 кг
Розміри20 × 18 × 4 см
Формат

60*84/16

Мова

українська

Рік видання

2027

Тип продукції

книга

Видавництво

Пломінь

Пропонуємо клієнтам кілька варіантів доставки по Україні:

- на зручне для вас відділення «Нової пошти»

- самовивіз (за попередньою домовленістю на ст. м. Майдан Незалежності)

- (Мінімальна сума замовлення 50 грн.)

поділитись

Опис

Ця книга — сповідь юнака, який обрав зброю там, де його рід усе життя обирав слово. Онук Ернеста Ренана й син філолога Жана Псікарі, вихованець родини, де панував культ Розуму, у двадцять років рве зі спадком і вступає до колоніальної артилерії. Він іде не з відчаю, а з жаги дії, честі й дисципліни, які здавалися йому втраченими серед паризьких розмов про прогрес.

Конго й Мавританія стали для нього «чудовим вигнанням». Саме там, під сахарським наметом, народився роман-маніфест, який влучно описують як книжку «інтегрального мілітаризму». Вустами головного героя, Моріса Венсана, сина вчителя-антимілітариста, який під впливом капітана Тімоте Нанжа знаходить честь, самозречення і служіння Батьківщині, Псікарі промовляє власне навернення: від сумніву до чину, від слова до вчинку, від розніженої цивілізації до суворої, майже чернечої дисципліни зброї.

Книга вийшла в переддень Першої світової війни й мала помітний успіх, ставши голосом покоління, яке прагнуло величі й чину замість пацифістського самозаспокоєння. Французька публіцистика прозвала його «принцом озброєної молоді». Шарль Пеґі вважав Псікарі своїм улюбленим учнем. 1913 року автор прийняв католицизм, шукаючи у вірі те саме, що знайшов у війську: форму, ієрархію, самозречену службу вищому. 22 серпня 1914 року, у тридцять років, він загинув у Бельгії біля Россіньйоля. Смерть перетворила текст на пророцтво, а автора на культову постать: його спадщину відстоювали Анрі Массіс, Поль Бурже, Моріс Баррес.

Відлуння цього культу вийшло за межі Франції. Образ офіцера, який опановує мистецтво війни «не як честолюбець, а як митець» (формула Альфреда де Віньї, яку цитує сам Псікарі), 1933 року повторить німецький письменник Ернст фон Заломон у романі «Кадети». У Франції книжку перевидають і сьогодні: читачі шукають у ній ідеал честі й дисципліни у занепалому світі.

Ця книга цікава передовсім як широка рефлексія юнака на тему, близьку багатьом сьогодні: чи можна лишитися осторонь, коли Батьківщина кличе? Голос французького офіцера-мислителя, який обрав зброю не всупереч культурі, а як шлях до найвищої гідності, звучить як дзеркало досвіду для багатьох, хто проміняв кабінет і бібліотеку на військову форму.

З французької переклала Дар’я-Марія Чайкіна

Очікується взимку 2027

Доставка

Пропонуємо клієнтам кілька варіантів доставки по Україні:

на зручне для вас відділення «Нової пошти»,

самовивіз (за попередньою домовленістю на ст. м. Майдан незалежності).

(Мінімальна сума замовлення 50 грн.)

Публічна оферта