У 1972 році верховний трубадур консервативної революції (чи то пак її винахідник), патріарх німецької «нової правиці», секретар Юнґера та учень Шмітта, Армін Молер вибухнув брошурою під назвою «Стать і політика». Пропонуємо читачам ознайомитися зі вступом до цього тексту. По-перше, перед нами роздуми безпосереднього свідка «сексуальної революції» та процесів, з найжахливішими наслідками яких нам з вами доводиться зіштовхуватися ледь не щодня. Текст буквально пророчий, і він підіймає ті запитання, важливість яких ми досі не можемо второпати (наприклад, про християнство, консерватизм і «війну з сексуальністю»). По-друге, публікуючи уривки з перекладу цього тексту ми маємо стійкий намір показати «вітчизняному» читачеві, що Молер – це набагато більше, аніж «Консервативна революція в Німеччині» і «Фашизм як стиль».
1. Особиста передмова
Коли один із друзів почув про мій намір написати про сексуальну революцію, то злостиво запитав: «А що ти в тому тямиш?». Тоді я зрозумів, що така тема потребуватиме особистої передмови. Коли я говорю, що розглядаю тему з точки зору «середньостатистичного споживача», то аж ніяк не намагаюся присвоїти собі ранг зразкових учнів. Я просто хочу сказати, що я ніякий не фахівець: ані сексолог, ані лікар, ані моральний теолог, ані кримінальний суддя. Але я вважаю себе достатньо компетентним, оскільки я, як і мільйони інших людей, протягом багатьох років потрапляв під бомбардування «сексом» на кожному розі вулиці. Сексуальну революцію неможливо не бачити і не чути – нам заважають білборди, газетні оголошення, книги та журнали, і щодалі дужче радіо та телебачення. Секс-інфляція настільки протистоїть кожному з нас окремо, що вже неможливо залишати цю тему на розгляд самим лише фахівцям. Вони настільки губляться у деталях, що давно вже не помічають загального стану речей. Їхня дискусія досягла того рівня абстракції, коли навряд чи можна буде говорити про втілення того, що вони проголошують. У такій ситуації необхідне втручання політичного розуму, тобто такого розуму, який щонайменше стурбований красивими бажаннями, та більше обдумує конкретні факти і їхні наслідки.
До теми, в якій так багато лицемірства, передмова повинна бути ще більш особистою. Я підходжу до проблеми сексуальної інфляції не через пафос морального обурення. Так само я і не стверджую того, що підхожу до розгляду теми з певної дистанції, хоч я і 1920 року народження, однак не претендую на вічну молодість. Я не хочу упускати сферу сексуального в моєму житті; хоча моє життя містило і багато іншого. Я не ханжа, і охоче визнаю, що красиве бедро пробуджує у мені не тільки естетичні почуття. Так само я знаю, що немає Ероса без Статі, але Стать без Ероса точно є. Я знаю, наскільки захоплюючою і складною є сфера сексуальності в людині; я знаю, як важко провести демаркацію «нормальності» в цій сфері, і тому не відчуваю у собі поклику переслідувати «сексуальні меншини». Але я кидаю їм виклик, коли вони приходять до мене місіонерами, або коли, на мою думку, вони ставлять під загрозу будову держави і суспільства.
Автор, отже, не байдужий до провокацій якими оперує сексуальна революція. Але він обертається проти способу, яким вона діє і маніпулює. Він побоюється, що вона вбиває те, що передано їй на опіку. І він побоюється, що це матиме політичні наслідки. У цьому смисл цієї брошури.
На завершення цих особистих вступних зауважень читач мусить бути підготовлений до ще двох особливостей автора. Перш за все, він наводить свої приклади може дещо однобічно, беручи їх із поля візуального, а зокрема з кіно. Це частково суб’єктивно обумовлено: автор із юності був пристрасним кіноглядачем; його академічна освіта – мистецтвознавство; взагалі, візуальне для нього важливіше за слово (і тон). Звичайно, можна було б більше працювати з прикладами і з інших областей, як от слово. Однак автор вважає, що його метод об’єктивно виправданий, оскільки візуальні свідчення у меншій мірі підлягають ідеологічній цензурі. Візуальні свідчення завжди ближчі, ніж літературні. Окрім того, якщо тільки написане слово не з’являється у жовтій пресі, то про нього знає лише невелика меншість; кіно ж, навпаки, справді масово поширене і тому є більш типовим.
Друга особливість полягає у підборі лексики. Там, де автор говорить про статеве у позитивному ключі, він використовує похідні від слова «стать» (як от: статеві зносини, статевий потяг тощо). Під «сексом» він має на увазі вироджені форми, сформовані сексуальною революцією.
2. Секс – політичне явище?
Про сексуальну революцію написано і сказано уже нескінченно багато. Наша брошура вирізняється із усього власне цілепокладанням «Статі та політики». Злам табу такого масштабу теж мусить мати політичні наслідки. Однак, ці наслідки майже завжди залишаються абстрактними. Морально обурені опоненти сексуальної революції створюють утопію суспільства, у якому люди, звільнені від своїх сексуальних «розчарувань», живуть у гармонії. Обидва варіанти однаково розпливчасті. Ця публікація намагається конкретизувати, що саме сексуальна революція означає політично.
Однак це передбачає, що читач мусить братися до цієї брошури неупереджено. Інтенсивна пропаганда, що передувала сексуальній революції, змушує припустити наявність певних жорстких фронтів. На противагу цій пропаганді слід пам’ятати про позицію, актуальну для більшості духовних протиріч сучасності: протилежне хибному не стає вірним автоматично; цілком можливо, що вірним виявиться щось третє. Жодна проблема не вирішиться через зміну термінології. Особливо очевидним це стає у проблемі статевого. Сьогодні будь-яке обговорення нашого християнського минулого є – іноді слабшим, затим знову дужчим – негативним оцінюванням статевого, звужуючи «нормальність» до продовження роду, а уся сексуальність, не пов’язана безпосередньо із зачаттям, названа «гріховною». Ми не вдаємося до питання про те, чи відповідає ця демонізація статевого природі християнства чи, радше, це приклад неправильного тлумачення християнської доктрини – подібне слід вирішувати теологам і релігієзнавцям. Історичний факт такої демонізації в ім’я християнства, у будь-якому випадку, рідко заперечується християнською стороною.
Згадка ж про таке заперечення нині спонукає деяких людей автоматично віднести кожного критика секс-інфляції до табору презирства та девальвації статевого під християнською егідою. Ми боїмося, однак, що сексуальна революція має більше спільного з такою демонізацією, аніж із тим, що цінується її призвідниками. Як уже зазначалося, ця робота критикує сексуальну революцію не заради боротьби зі статевим – цією критикою вона хоче допомогти захистити статеве як силу, яка необхідна нашому життю. Для автора сьогодні, захисники сексуальної революції є справжніми ворогами статевого.
Таким недвозначним реченням ми хочемо запобігти тому, щоб проблему знову усунули від критики через штучний та насильницький розподіл ролей. Просто неможливо прирівняти протистояння сексуальній революції до рівняння «християнин = консерватор = правий». Сучасні передові речники християнства дедалі дужче заперечують попередників як безумовно прийнятний приклад християн і консерваторів. Це заново відкриває питання, яке так довго табуювалося консервативними християнами: чи не було консерваторів до Христа, чи не залишиться консерваторів після зникнення християнства, і, навіть, чи немає консерваторів поза християнством? Під знаком прогресивної дехристиянізації нашого суспільства слід також враховувати, що існують консерватори, які більше не опираються на християнські основи, а сповідують природну схильність людини до консервативної позиції; так само слід враховувати і те, що є християни, які вважають ліву позицію єдино вірною для християнства.
Це обговорюється як попередження, аби не видавалося, що фронти у суперечці про сексуальну революцію занадто прості. Є священнослужителі, які виступають проти неї, як Абрахам а Санта-Клара виступав проти розпусти. І є священнослужителі, які так серйозно сприймають адаптацію (aggiornamento) до Духу Часу[1], що святкують нудистські весілля та навіть поєднують гомосексуальні пари.
3. За чи проти сексу?
Після такого вступного слова не дивним буде те, що ми розглядаємо питання «Ви за чи проти сексу?» як одне із багатьох дурних питань, які докучають нам сьогодні. Так ніби людина може бути «за» або «проти» статевого, яке настільки потужно впливає на життя кожного! Сьогодні нам відомо, що той, хто ніколи не відчував цієї влади – подібний до каліки. Ми відчуваємо, як у все більш суворому і все більш жорстко організованому світі, статеве є одним із останніх, якщо не останнім, доступом до елементарного. Тим первинним, що у нас ще залишилося. Хай усе інше довкола буде зманіпульоване чи умисно перетасоване – тут ми все одно почуваємося вільними. Але ми також дізналися, що статеве може стати руйнівною силою, яка руйнує будь-які греблі. Будучи такою силою, статеве не звільняє нас, а навпаки робить із нас рабів. Крім того, статеве відоме як щось, що виходить за межі питання про свободу і рабство, а саме, як понура звичка, яка веде до чистої нудьги і порожнього плину часу. Це все, та ще багато іншого – і є статевим.
Щойно ми висловили три різні судження щодо однієї і тієї ж проблеми – статевої. Наш метод відповідає нашому розумінню реальності. Вона завжди складна та багатошарова – тому ми окреслили три кути складної структури, кожен із яких знаходиться на іншому рівні. Те, на який із рівнів потрапиш – залежить від конкретної ситуації. Той, хто прагне зробити реальність доступною, розглядаючи її лише в одній площині, не повинен дивуватися тому, що отримає лиш ті відповіді, які присутні на цій площині. Слід остерігатися бажань зводити цю частину реальності до концепції, як і слід остерігатися теми статевого, особливо у смішній компанії із під-концепціями на кшталт «потяг», «стать», «ерос», які, немов піна, зникнуть під наступною хвилею.
У цій брошурі не будуть проголошуватися «вічні істини». Вона радше опише конкретну ситуацію і з неї вже виведе план дій.
Переклала з німецької Ольга Свиріпа
[1] (нім.) Zeitgeist – філософська концепція.
