Маю запитання до тебе єдино, брате мій: немов важок, кидаю я це питання в душу твою, щоб знати, наскільки вона глибока.
Ти – молодий і бажаєш дитини й шлюбу. Але я запитую в тебе: чи та ти людина, яка має право хотіти дитину?
Чи переможець ти, чи самоподолав себе, чи владика над почуттями, чи господар чеснот своїх? Так питаю я тебе.
Чи в бажанні твоєму промовляють звір та потреба? Чи самотність? Чи розбрат з самим собою?
Я хочу, щоб звитяга твоя та свобода твоя прагнули дитини. Живі пам’ятники маєш ти звести звитязі своїй та звільненню своєму.
Понад себе маєш ти будувати. Але спочатку ти повинен сам себе збудувати прямолінійно до тіла та душі.
Не тільки вшир плодитись маєш, але й ввись! Нехай в цьому тобі допоможе сад шлюбу!
Вищу плоть ти повинен створити, перший рух, колесо, що котиться саме собою, – Творця повинен ти творити.
Шлюб – так я називаю волю двох створити єдність, яка є більшою за них самих. Взаємне благоговіння тих, що жадають цієї однієї волі, нарікаю я шлюбом.
Хай буде це сенсом і правдою твого шлюбу. Але те, що багацько хто називає шлюбом, ті зайві, – о, як називаю це?
Ох, ця вбогість душ на двох! Ох, цей бруд душ на двох! Ох, це жалюгідне самовдоволення на двох!
Шлюбом називають вони все це; і кажуть вони, що шлюб їхній на небесах укладено.
Ну не хочу я цього неба зайвих людей! Ні, не хочу я цих, в небесну сітку обплутаних, звірів!
Хай подалі від мене тримається Бог, що, кульгаючи, приходить благословити те, чого він не з’єднав!
Не смійтесь над шлюбами цими! У якої дитини немає підстав плакати через батьків своїх?
Гідним здався мені цей чоловік і визрів він для сенсу землі: але коли я побачив його дружину, Земля здалась мені будинком для божевільних.
Так, хотів би я, щоб Земля тремтіла в судомах, коли Святий з’єднається з гускою.
Один вийшов, як герой, шукати істини та, в кінці кінців, здобув малу виряджену брехню. Своїм шлюбом називає він це.
Інший був неприступний в спілкуванні й вибірково вибирав. Але одного разу зіпсував на всі рази своє товариство: своїм шлюбом називає він це.
Ще один шукав служницю з чеснотами янгола. Але одного разу став сам служницею жінки, і тепер йому потрібно стати янголом для неї.
Обережними вважаю я нині всіх покупців, і всі мають хитрі очі. Але дружину найхитріший з них купив собі в мішку.
Багато плинних глупот – це називається у вас коханням. І ваш шлюб, як одна довга дурість, кладе край багатьом плинним глупотам.
Ваша любов до дружини та любов дружини до чоловіка – о, якби це був жаль за стражденними та прихованими богами. Та здебільшого це дві тварини вгадують одна одну.
І навіть ваше найкраще кохання – це лише захоплююче марево та болісний шал. Кохання – це смолоскип, що повинен світити вам на вищих дорогах.
Колись вам доведеться покохати щось вище за вас самих! Почніть вже вчитись любити! І тому ви мали б випити гірку чашу вашої любові.
Гіркота присутня в чаші і найкращого кохання: так вона пробуджує смуток по надлюдині, так вона пробуджує спрагу в тобі, Творцю!
Спрага до Творця, стріла та смуток по надлюдині – скажи, брате мій, чи це твоя воля до шлюбу?
Священні для мене така воля та такий шлюб.
Так казав Заратустра.
З книги «Так казав Заратустра»
Переклад з німецької: Юлія Федосюк
